Хто такі активісти Грінпіс?
Грінпіс — це глобальний рух, який активно захищає природу від знищення. Заснована в 1971 році, організація наразі діє в шістдесяти країнах і об’єднує понад 3 мільйони прихильників.
Грінпіс: Спадщина мужності та природоохоронної діяльності
Історія Грінпіс почалася зі сміливого вчинку у вересні 1971 року у Ванкувері, Канада. Невелика група активістів, керована своєю пристрастю до захисту навколишнього середовища, вирішила зупинити випробування ядерної зброї в США. Вони попливли на острів Амчитка біля узбережжя Аляски на старому рибальському човні під назвою “Greenpeace”. І хоча човен із активістами так і не дістався місця випробувань зброї, і 6 листопада було підірвано підземну атомну бомбу, цей вчинок поклав початок діяльності Грінпіс.
З того часу такі сміливі акції надихали мільйони людей по всьому світу – зараз організація нараховує понад три мільйони прихильників, а мережа екологічних активістів працює у більш ніж шістдесяти країнах.
У 1975 році Грінпіс відкрив свій перший офіс у Ванкувері та розпочав найвідомішу кампанію захисту китів. Після століть інтенсивного та нерозбірливого полювання багато видів китів опинилися під загрозою зникнення. Рішення Greenpeace безпосередньо протистояти китобійним суднам було сміливим кроком, який змінив хід історії. Активісти розташували шлюпки між китами та кораблями, щоб заблокувати гарпуни, створивши знакові зображення гарпунів. Екіпаж корабля “Філліс Кормак” із активістами Грінпіс зустрічали натовпи людей після повернення в порт, а в 1982 році Міжнародна китобійна комісія проголосувала за прийняття мораторію на комерційний китобійний промисел – рішення, яке залишається чинним і сьогодні.
З часу першої кампанії команда Грінпіс значно зросла, так само як і кількість акцій на захист довкілля по всьому світу. Наша місія сьогодні – сприяти радикальним змінам і новим рішенням щодо того, як ми живемо на нашій планеті, щоб ми всі могли називати її домом для наступних поколінь.
Грінпіс Центральної та Східної Європи
Після розпаду Східного блоку та падіння Берлінської стіни у 1989 році Грінпіс розширив свою діяльність на країни колишнього Східного блоку. Greenpeace Австрія відіграла вирішальну роль у цих зусиллях. З 2000 року австрійський офіс Грінпіс є штаб-квартирою організації у Центральній та Східній Європі. Він відповідає за створення та розширення діяльності Грінпіс в Угорщині, Хорватії, Польщі, Румунії, Словенії, Болгарії, Словаччині, а з 2024 року і в Україні.
Грінпіс в Україні
Історія Грінпіс України розпочалася наприкінці 1980-х років у відповідь на Чорнобильську ядерну катастрофу. Як одна з перших міжнародних організацій, що прибула в Україну, Грінпіс мала на меті створити лікарню для чорнобильських дітей та оснастити її найсучаснішим медичним обладнанням.
Фото з архіву Боба Грема
У 1989 році розпочався проєкт “Грінпіс – дітям Чорнобиля” для надання медичної допомоги дітям в Україні, які постраждали від радіації. Пізніше ця лабораторія була передана Києву, а канадські лікарі допомогли з навчанням своїх українських колег. Підрозділ, укомплектований педіатром і лаборантами, проводив обстеження дітей на дефіцит крові, тісно співпрацюючи з місцевою педіатричною системою, яка зазнала значних труднощів після аварії на ЧАЕС у 1986 році.
Крім того, Грінпіс разом з іншими екологічними організаціями створив незалежну екологічну лабораторію для дослідження радіоактивного забруднення ґрунту, продуктів харчування та води в Чорнобильській зоні.
Критичні роки та протести
Кінець 1980-х і початок 1990-х років були критичними для екологічних активістів. У 1993 році активісти Грінпіс в Україні прикували себе ланцюгами біля входу до посольства Німеччини в Києві на знак протесту проти імпорту токсичних відходів, оскільки тисячі тонн токсичних відходів щороку експортувалися в Україну з Німеччини. Активісти також розпочали багато акцій проти будівництва нових атомних електростанцій в Україні. У 1994 році активісти Грінпіс з корабля “Мобі Дік” протестували проти розширення Запорізької атомної електростанції, вивісивши банер на градирнях.
Це було вперше, коли корабель Грінпіс зайшов в Україну, щоб підтримати активістів.
У 1994 році активісти Грінпіс пікутевали КМДА із вимогою забезпечити киян чистою питною водою. За даними досліджень, на той час вміст хлору в питній воді перевищував норму в кілька разів. Іще один вагомий для організації напрямок роботи у ті часи — це боротьба за чисту і безпечну воду в столиці. “Вода для життя” – таку кампанію грінпісівці розпочали в 1994-му. Біля стін уряду вони встановили величезний кран — так намагались привернути увагу до проблем з очищенням води в Києві. Після пікетів Київводоканал змінив технологію очистки води, що зменшило утворення канцерогенних хлорорганічних речовин, хоча і не відмовився від хлорування.
Нова ера
Нова ера організаційної роботи розпочалася у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У 2022 році Грінпіс Центральної та Східної Європи розпочав проєкт “Зелене відновлення України”, який пропагує зелену відбудову та демонструє найкращі світові практики. Попри відсутність офісу в Україні, Грінпіс здійснила реконструкцію системи опалення в амбулаторії селища Горенка (Київська область) та в Гостомельському дитячому садку, організувала дві дослідницькі місії до Чорнобиля, посилила моніторинг радіаційної ситуації на Півдні України та встановила датчики вимірювання радіації неподалік Запорізької АЕС, системно виступаючи за санкції проти “Росатома”, який разом із російськими військами окупував станцію.
У вересні 2024 року організація Грінпіс офіційно відкрила свій офіс в Україні.
